В который раз убеждаюсь, что Черновцы имеют свой особенный колорит во всех сферах общественной жизни. В местной журналистике хорошим тоном считается опубликовать клевету, а потом, когда требуют опровергнуть - рассуждать о давлении на прессу, искренне удивляясь за что. В местных судах правосудие живет где-то под столом, а объективы телекамер в помещении суда воспринимаются как посягательство на личную жизнь.
Местные чиновники тоже не пасут задних, например председатель Черновицкой ОГА Р. Ванзуряк позволяет себе намекать на угрозы лицам, которые судятся с местной прессой https://www.facebook.com/wanromstep/posts/1430930903854780.
У центрі Чернівців висить меморіальна дошка, присвячена пам’яті класика української літератури Юрія Федьковича. Саме він у позаминулому столітті заснував газету «Буковина».
Якби раптом «буковинський соловій» повернувся до нас, мабуть, йому було б так само соромно за сучасних хазяїв цієї газети, як і мені соромно за цих колег, що опублікували брехню і тепер всілякими неправдами прагнуть уникнути відповідальності за свої слова.
«Я не дивуюся, що ми нічого в світі не умієм... але дивуюся, що ми нічого вчитися не хочем» – написав колись Федькович. І справді, нинішньому керівництву газети «Буковина» є чому повчитися у своїх більш доброчесних товаришів по перу – наприклад, із газети «Час» – аби тільки було бажання вчитися... На жаль, не видно такого бажання.
30 липня 2014 року чернівецька газета «Час» домоглася скасування винесеного проти неї рішення Першотравневого районного суду Чернівців щодо зобов’язання спростувати недостовірну інформацію, опубліковану про Рустама Агаларова.
Два роки тому міліція підозрювала підприємця Агаларова у причетності до смерті спортсмена Олександра Савки в нічній бійці на дворі ресторану «Графська садиба». Однак суд визнав ці підозри необгрунтованими, а справу повернув на додаткове розслідування.
Родичі Савки, не задоволені таким розвитком подій, досі називають Агаларова «вбивцею». Звісно, це лежить на їх совісті. Інша справа, якщо такі обвинувачення, не підтверджені в суді, з’являються на газетних шпальтах. Називати когось вбивцею, поки вина не доведена – це наклеп. А жертва наклепу може вимагати сатисфакції в суді.
Виникає питання, хто винний у наклепі? Якщо преса чесно цитує і позицію родичів Савки, і позицію Агаларова, і рішення суду – тоді це добросовісна журналістика. Судове переслідування їй не загрожує. Якщо ж цитується тільки позиція родичів Савки, та ще й журналіст від себе додає расистські ремарки – це вже не журналістика. Це поливання брудом.
Газета «Час» опублікувала обвинувачення родичів Савки, але потім, програвши в суді, опублікувала виступ Рустама Агаларова на свій захист. Тому представник Агаларова повідомив на засіданні апеляційного суду, що у його довірителя нема претензій до газети «Час». І для цієї газети судова тяганина скінчилася.
Інша справа із газетою «Буковина» та В’ячеславом Мигалюком, автором статті «Убивць з Азербайджану випустили на волю». Вже з назви видно, що автор вважає себе вправі і вироки виносити, і розпалювати ворожнечу до певної національності. Газета «Буковина» програла суди щодо цієї статті в судах першої, апеляційної, касаційної інстанції. Тим не менше ані автор статті, ані головний редактор Анатолій Ісак виконувати рішення суду не збираються, спростування не друкують і не дають слова на своїх шпальтах Рустаму Агаларову.
Вперто займаючи незаконну позицію, газета «Буковина» наразилася на новий судовий позов. Цього разу про відшкодування моральних збитків. Суд присудив стягнути з наклепників на користь Агаларова 20 тисяч гривень. Як тут не згадати безсмертні рядки Юрія Федьковича: «Бо неправда сама себе самов себе губить»!
Наклепники, здається, вже відчули, що в апеляційному суді знову спіймають облизня. Інакше навіщо їм ухилятися від явки на засідання за повістками? У одного «душевне хвилювання», інший десь лікується, от тільки ніяких медичних довідок суду не надає... Апеляційний суд відклав слухання на 13 серпня, але надалі навряд чи терпітиме такі дитячі витівки. І хитрунам все ж доведеться відповідати за свої слова.
Добре, що Юрій Федькович вже не може бачити, як бездарні нащадки осоромлюють на всю Україну добре ім’я заснованої ним газети «Буковина».
Розглядаються справи за позовом Рустама Агаларова до Редакції газети "Буковина",Вячеслава Мигалюка про стягнення моральної шкоди завданої поширенням недостовірних відомостей та Редакції газети "Час", Наталії Брянської про спростування недостовірних відомостей.
Чугуевский районный суд Харьковской области - как долго можно не возвращать деньги.
Освещая резонансные судебные дела, журналисты обходят стороной судебные процессы, в которых обычные граждане пытаются добиться справедливости.
С этого материала, мы начинаем цикл публикаций, в которых попытаемся осветить все трудности, с которыми сталкиваются граждане нашей страны, попадая в суд. Мы будем в качестве прессы присутствовать на судебных заседаниях в обычных районных судах, и чаще - подальше от Киева, от цивилизации.
Первым примером,это будет обычный гражданский спор между двумя гражданками Марины и Ольги, иск о возвращении денежных средств.
Марина рассказывает, что после подачи иска, у нее начался кошмар. История берет начало с 2011 года, когда она ошибочно перечислила денежные средства на имя незнакомой ей девушки. Несмотря ни на звонки и просьбы, Ольга наотрез отказалась возвращать деньги.
Когда Ольга перестала отвечать на звонки, у Марины не оставалось другого выхода, кроме как обратиться с иском в суд.
В связи с тем, что все доказательства были предоставлены суду, а именно: оригиналы банковских квитанций о переводе средств, лично полученная Ольгой претензия, судья должен был принять решение о взыскании средств даже без участия Марины в заседании.
Но этого оказалось мало, судье Слурденко О.И. захотелось, чтобы Марина лично прибыла в судебное заседание. Поводом для этого послужило заявление Ольги, о том, что она все-таки получала деньги, но не пользовалась ими, а отправляла своему мужу. Марина называет это абсурдом, - каким образом, взаимоотношения Ольги с третьими лицами, с ее мужем, имеют отношение к судебному делу, и каким боком тут она как истец?
14 июля 2014 года, судебное заседание не состоялось по причине болезни судьи. Не смотря на то, что судья достоверно знал о месте проживании Марины в Киеве, ей никто заблаговременно не сообщил о переносе заседания. Как говорит Марина -- безрезультатная поездка в суд обошлась ей очень дорого.
Сама Ольга из суда ушла, даже не узнав о причине и дате переноса слушания, на телефонные звонки не отвечала, а ее адвокат от комментариев газете отказался.
Преодолев более 1000 километров в пути, Марина вернулась домой с сомнениями в следующем заседании. Какое будет решение судьи в данной ситуации - никому не известно, а вот отношение к людям, которые проживают за пределами Чугуева, уже показано.
Уже більше трьох років, фермер Гомма І.Б. позбавлений можливості обробляти орендовані ним землі, що знаходяться в Чутівському районі Полтавської області.
За його словами, землі захоплені іншим фермером Перепелицею В.Є., який без жодних документів їх обробляє. Міліція, прокуратура, райдержадміністрація на самовільне захоплення земельних ділянок не реагує. Чутівський район Полтавської області має не тільки геологічні особливості, а також правові. Тут дозволяється самовільно захопити земельну ділянку, яка в оренді фермера, обробити її, зібрати врожай, а за це нічого не буде. Правохоронні органи цього просто “не побачать”, повідомив Новинам Полтавщини журналіст Віктор Кравець, який, до того ж, надав ВІДЕО, що нижче.
Вже більше трьох років, фермер Гомма І.Б. позбавлений можливості обробляти орендовані ним землі, що знаходяться в Чутівському районі Полтавської області. Землі захоплені іншим фермером Перепелицею В.Є., який без жодних документів їх обробляє. Міліція, прокуратура, райдержадміністрація на самовільне захоплення земельних ділянок не реагує.
Чутівський район Полтавської області має не тільки геологічні особливості, а також правові. Тут дозволяється самовільно захопити земельну ділянку, яка в оренді фермера, обробити її, зібрати врожай, а за це нічого не буде. Правохоронні органи цього просто "не побачать".
1 липня 2014 р.Шевченківський районий СУД міста Чернівці. Засідання за позовом Рустама Агаларова до газети "Версії". Відповідачами також виступає засновник газети Людмила Чередарик. Також повинна бути журналістка Лідія Кирилюк, яка не ходила на засідання. Примітно, що поширюючи в ЗМІ інформацію про корумпованості чернівецьких суддів, сама Людмила Чередарик у засідання повторно не з'являється.І не було журналістки Лідії Кирилюк.
Выступления 1 июля 2014 г. редактора всеукраинской газеты "Правдошукач" Юрия Шеляженко, адвоката Ибрагима Татиева, предпринимателя Рустама Агаларова в г. Черновцы на пресс-конференции «Журналисты против фактов? Нарушение стандартов объективности освещения судебного процесса буковинскими журналистами».
Шевченківський районий СУД міста Чернівці. Засідання за позовом Рустама Агаларова до газети "Версії". Відповідачами також виступає засновник газети Людмила Чередарик. Також повинна бути журналістка Лідія Кирилюк, яка не ходила на засідання. Примітно, що поширюючи в ЗМІ інформацію про корумпованості чернівецьких суддів, сама Людмила Чередарик у засідання повторно не з'являється.І не було журналістки Лідії Кирилюк
